Мережні весільні сукні в Києві як витвори мистецтва

Протягом століть весільна мода змінювалася, колись весільні сукні були зовсім не білими, також помінявся крій та акесуари. Однак одне не змінюється століттями – популярність весільного мережива.

Найбільш красиві весільні сукні у всі часи були мереживними або багато прикрашеними мереживом - від сукні королеви Вікторії, яка на весілля з принцом Альбертом у 1840 році одягла сукню з кремовим шовковим атласом з обробкою до шиї та мереживом воланами на рукавах. Вузька талія, широка спідниця з криноліну, відкриті плечі - це весільна сукня і сьогодні вважається класикою весільних суконь. Що цікаво, процес створення цієї сукні почався з hellip; мереживної вуалі! У той час майстерність занепала, а королева Вікторія знала, що її сукню скопіюють сотні британських жінок. Тому вона послідувала поклику свого серця і здорового глузду і обрала тканини та мережива від британських мануфактур, хоча це викликало деяку полеміку з боку коментаторів тогочасної моди – на той час були популярні бельгійські мережива!

Мережевий візерунок був розроблений художником Вільямом Дайсом. Мереживо було сплетено 200 жінками з Хонітона та сусіднього Біра за 8 місяців. Сама фата була більше 3,5 метрів завдовжки, також була виконана оборка з мережива на вирізі та спідниці. Сукня була прикрашена довгим шлейфом (джерела кажуть, що його довжина становила 7 метрів), який несли 12 дівчат. Всі викрійки були одразу знищені, щоб весільну сукню королеви не було скопійовано одразу після пошиття.

Культові весільні мереживні сукні?

Їх було так багато, що складно порахувати - сукня Елізабет Тейлор, принцеси Грейс Келлі, весільних суконь Кейт Міддлтон та її сестри, Нікі Хілтон, Кім Кардаш'ян, Хейлі Болдуін Бібер, Карлі Клос до Гвінет Пелтроу, Джері Холіве Сімпсон. Зірка Боллівуду (і Голлівуду) Приянка Чопра на своєму весіллі була у двох мереживних вбраннях - одне традиційне в темно-червоному відтінку, а інше в західному стилі - біле і набагато повітряніше.

Історія мережива, або чим відрізняються різні види мережива

Найстаріші мережива, що збереглися, походять з Італії з 16 століття - це так звані мережива ретикели, які були сплетені з лляних ниток. Ретикелла має геометричний та квітковий орнамент у поєднанні з прожилками-павутинками та пікотами (мереживні краї з петлями). Мереживо почали виробляти у ширших масштабах у Венеції 16 століття - місцеве мереживо, зіткане з лляних ниток, характеризувалося масивними квітковими мотивами. Схожими на венеціанське мереживо були мережива розелліно з рельєфним орнаментом і квітковими мотивами, а також мереживо бурано з тонким, найчастіше квітковим візерунком і тлом, що нагадує тюль.

З Італії ідея створення мережива прийшла до Фландрії в 17 столітті, мереживо особливо популярним стало в Брюсселі, який прославився так званими шпульками. Шпульками називалося брюссельське мереживо з тонких лляних ниток, які мали сітчасте тло та квіткові візерунки, хоча іноді зустрічалися і мережива з фігурними візерунками.

Брабантське мереживо було схоже на брюссельське мереживо. Справжній мереживний бум у Брюсселі виник на рубежі XVIII і XIX століть, з початком промислової революції, коли на зміну плетеному вручну сітчастому тлі прийшов тюль машинного виробництва.

Ще одне фламандське мереживо з Брюгге, виконане в блочній техніці, - мережива брюгге - характеризувалося візерунками у вигляді гілочок на тюльовому фоні. Таке ж мереживо, щоправда, без тюльового фону, почало називатися гіпюром.

Однією з найтехнічніших і найкрасивіших бобінних шнурків були малини - спочатку зроблені в Малині, Брюсселі, Брюгге та Генті - зіткані з лляних ниток на тлі тюлю з шестигранними візерунками. Пізніше назва «малин» закріпилося за всім фландрським мереживом. Наприкінці XVIII століття стали популярними мережива валансьєн і схожі на них мережива бінш - обидва види виготовлялися з тонких лляних ниток з візерунками. 

Французьке мереживо почалося в 17 столітті. До цього дня одним із найцінніших мереживних виробів є французьке мереживо, у тому числі:

• гіпюр - з Брюгге, також відомий як венеціанське мереживо, є складним бобінним мереживом, що характеризується багатим, ажурним, опуклим, рельєфним візерунком з різними орнаментами і великими неправильними вухами. Сьогодні це мереживо в основному представлене рослинними орнаментами, які стали популярними на рубежі 19 і 20 століть.
Мереживо шантильї, що отримало свою назву від міста, в якому воно зародилося, характеризується шестигранною сіткою, обрізаною горизонтальною ниткою. Хоча сьогодні це в основному біле мереживо, класичне мереживо шантильї виготовляли із чорно-білих шовкових та лляних ниток. Його можна прикрасити будь-якими мотивами, але найпопулярніші вже багато років мають рослинну рослину.